ВАКЦИНАЦІЯ

Вакцинація є питанням національної безпеки. Вона є найбільш ефективним та економічно доцільним методом боротьби з інфекційними хворобами. Імунізація, завдяки так званому колективному імунітету, створює своєрідний щит: захищає від хвороби людей, які не можуть вакцинуватись з медичних причин, зупиняє розповсюдження вірусів і зупиняє спалахи, але для цього рівень імунізації населення повинен бути не нижче 95 %.
Внаслідок відсутності колективного імунітету, років недовіри до вакцинації нині маємо масштабний спалах кору: з початку спалаху, з літа 2017 року, на кірзахворілибільше 100 тис. людей, 38 з яких померли.
Частиною першою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.
Верховний Суд України постановою від 17.04.2019 р у справі №682/1692/17 визнав цілком законним недопуск до дитячого навчального закладу дитини, яка не має щеплень, що є обов'язковими відповідно до закону. «Вимога обов'язкової вакцинації населення проти особливо небезпечних хвороб, виходячи з необхідності охорони громадського здоров'я, а також здоров'я зацікавлених осіб, є виправданим. У данному випадку превелює принцип важливості громадських інтересів над особистими. Право особи на відмову від лікування (вакцинації тощо) закінчується там, де починаються інтереси держави у захисті життя та здоров'я всього населення", - йдеться в рішенні суду.
Нагадаємо, щовідповідно до ст. 15 Закону України «Про захистнаселеннявідінфекційниххвороб»:
«Прийомдітей до виховних, навчальних, оздоровчих та іншихдитячихзакладів проводиться за наявностівідповідноїдовідки закладу охорониздоров'я, в якомудитинаперебуваєпідмедичнимнаглядом. Довідкавидається на підставіданихмедичногооглядудитини, якщовідсутнімедичніпротипоказання для їїперебування у цьомузакладі, а такожякщоїй проведено профілактичніщепленнязгідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційніхворобиабобактеріоносіями.
Дітям, які не отрималипрофілактичнихщепленьзгідно з календарем щеплень, відвідуваннядитячихзакладів не дозволяється».
Відповідно до Закону «Про захист населення від інфекційних хвороб» рішення про проведення щеплень дітям у віці до п'ятнадцяти років приймають їх батьки або інші законні представники. Батьки мають право відмовитисявідпроведенняобов'язковихщепленьдитині. Але дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, заборонено відвідувати дитячий заклад. Щодо форм здобуттяосвітитакимидітьмивирішуютьмісцевіорганиосвіти.
В Україні є всівакцини, необхідні для обов'язковоївакцинаціїзгідно з Календарем щеплень. Нині безоплатно вакцинуватись від кору можуть як діти, так і дорослі - МОЗ України скасувало вікові обмеження. Паралельно Міністерство охорони здоров'я працює над унеможливленням маніпуляцій і підробленням даних про щеплення у майбутньому. Із за провадженням електронної медичної картки всі дані про щеплення вноситимуться в електронну систему.
Нормативні документи щодо проходження вакцинації.
Стаття 10. ГромадяниУкраїнизобов'язані:а) піклуватись про своєздоров'я та здоров'ядітей, не шкодитиздоров'юіншихгромадян;
б) у передбаченихзаконодавствомвипадкахпроходитипрофілактичнімедичні огляди і робитищеплення;
Стаття 5. Громадяни зобов'язані:піклуватися про своє здоров'я та здоров'я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян;
...
проходити обов'язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках
Стаття 27. Профілактичні щеплення.Профілактичні щеплення з метою запобігання захворювання на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов'язковими. Обов'язковим профілактичним щепленням для запобігання поширення інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.
Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов'язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються Міністерством охорони здоров'я України.
Стаття 12. Профілактичні щеплення.Профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюку, правця та кору є обов'язковими і включаються до Календаря щеплень.
Стаття 15.Запобіганняінфекційнимзахворюванням у дитячих закладах.Прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров'я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі даних медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями.
Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється.
У разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв'язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.
Стаття 3. Право на освітуКожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.
...
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих
Закон України «Про освіту»
Стаття 9. Форми здобуття освіти
1. Особа має право здобувати освіту в різних формах або поєднуючи їх.
Основними формами здобуття освіти є:
інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева);
індивідуальна (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж, на робочому місці (на виробництві);
дуальна.
Очна (денна, вечірня) форма здобуття освіти - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, що передбачає їх безпосередню участь в освітньому процесі.
Заочна форма здобуття освіти - це спосіб організації навчання здобувачів освіти шляхом поєднання очної форми освіти під час короткочасних сесій і самостійного оволодіння освітньою програмою у проміжку між ними.
Дистанційна форма здобуття освіти - це індивідуалізований процес здобуття освіти, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників освітнього процесу у спеціалізованому середовищі, що функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.
Мережева форма здобуття освіти - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, завдяки якому оволодіння освітньою програмою відбувається за участю різних суб'єктів освітньої діяльності, що взаємодіють між собою на договірних засадах.
Екстернатна форма здобуття освіти (екстернат) - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, за яким освітня програма повністю засвоюється здобувачем самостійно, а оцінювання результатів навчання та присудження освітньої кваліфікації здійснюються відповідно до законодавства.
Сімейна (домашня) форма здобуття освіти - це спосіб організації освітнього процесу дітей самостійно їхніми батьками для здобуття формальної (дошкільної, повної загальної середньої) та/або неформальної освіти. Відповідальність за здобуття освіти дітьми на рівні не нижче стандартів освіти несуть батьки. Оцінювання результатів навчання та присудження освітніх кваліфікацій здійснюються відповідно до законодавства.
Педагогічний патронаж - це спосіб організації освітнього процесу педагогічними працівниками, що передбачає забезпечення ними засвоєння освітньої програми здобувачем освіти, який за психофізичним станом або з інших причин, визначених законодавством, зокрема з метою забезпечення доступності здобуття освіти, потребує такої форми.
Здобуття освіти на робочому місці - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, завдяки якому оволодіння освітньою програмою (як правило, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти) відбувається на виробництві шляхом практичного навчання, участі у виконанні трудових обов'язків і завдань під керівництвом фахівців-практиків, залучених до освітнього процесу.
Дуальна форма здобуття освіти - це спосіб здобуття освіти, що передбачає поєднання навчання осіб у закладах освіти (в інших суб'єктів освітньої діяльності) з навчанням на робочих місцях на підприємствах, в установах та організаціях для набуття певної кваліфікації, як правило, на основі договору.
Закон України «Про освіту»
Стаття 53. Права та обов'язки здобувачів освіти
1. Здобувачі освіти мають право на:
...
безпечні та нешкідливі умови навчання, утримання і праці;
...
3. Здобувачі освіти зобов'язані:
...
відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров'я, здоров'я оточуючих, довкілля;
Закон України «Про освіту»
Стаття 55. Права та обов'язки батьків здобувачів освіти
...
3. Батьки здобувачів освіти зобов'язані:
...
виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров'я, здоров'я оточуючих і довкілля.
Адміністрація закладу ні в якому разі не позбавляє права Вашої дитини на здобуття освіти, яке гарантоване їй Конституцією України. У разі наполегливої відмови від вакцинації (без медичних протипоказів), ми змушені будемо запропонувати будь-яку іншу форму навчання, які гарантовані Законом України про освіту:
інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева);
індивідуальна (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж, на робочому місці (на виробництві);
дуальна.
Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»
Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»
Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»
Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»
Закону Україну «Про освіту» (2017 р.)
Будемо вдячні за розуміння та співпрацю.

Річний план роботи школи як частина стратегії розвитку

Після розроблення стратегії розвитку школи перед директором постає важливе завдання - втілити її у життя. Заклад реалізує стратегію через систему планування, в основою якої - річний план роботи школи. Річний план дає змогу директорові ефективно організувати поточну діяльність закладу.

Річний план має бути для закладу робочим функціональним документом, у якому сплановано конкретні кроки для підвищення якості освітньої діяльності школи.

З чого розпочати роботу над річним планом

Кожен заклад самостійно обирає спосіб створення річного плану. Та оскільки річний план є комплексним документом, а його реалізація торкається всіх учасників освітнього процесу, до його розроблення варто долучити вчителів, учнів та їхніх батьків.

Робоча група спершу має проаналізувати виконання попереднього річного плану. Визначивши, що із запланованого вдалося виконати, а що ні, та які незаплановані завдання з'являлися, робоча група зможе ліпше спланувати наступний рік. При річному плануванні важливо враховувати результати самооцінювання закладу, щоб вдосконалити окремі напрями роботи школи.

Важливо під час аналізу минулорічного плану визначити, що завадило його виконати 100%. Наприклад, відсутність фахівців, які можуть виконати ті чи ті завдання, брак часу чи некоректне формулювання самих завдань, відсутність фінансування, на яке заклад розраховував. Такий аналіз дозволить робочій групі зрозуміти причини невиконання тих чи інших частин плану, а також запобігти цьому у майбутньому, передбачивши способи корекції.

Визначення цілей

Важливою частиною річного плану закладу є визначення цілей на навчальний рік та узгодження їх зі стратегічними цілями школи. Наприклад, якщо відповідні операційні цілі окреслено у стратегії розвитку на поточний навчальний рік, ці завдання можна дублювати у річному плані. Нагадаємо, операційні цілі визначають, як заклад буде досягати напрямів стратегічного розвитку та які кроки необхідно для цього зробити. Детальніше цілепокладання ми розглядали в матеріалі "Як розробити стратегію розвитку школи: план для директора".

Структура річного плану

Кожен заклад має право на власний розсуд визначати структуру річного плану. Втім існують усталені практики, на які заклад може орієнтуватися.

Наприклад, структура річного плану може відтворювати структуру стратегії розвитку закладу. Такий підхід спростить підготовку плану та одночасно допоможе деталізувати поставлені у стратегії цілі та визначені завдання. Це і спрощує його підготовку, і відразу працює на деталізацію поставлених цілей та виконання завдань, які потрібні для досягнення очікуваного результату у перспективі розвитку закладу.

Другим варіантом структури плану можуть бути напрями внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти. У такому випадку в річному плані будуть враховані усі аспекти освітньої діяльності, представлені в етапах самооцінювання, яке школа має проводити щороку.

Наприклад, структура річного плану може мати такі блоки:

• освітнє середовище закладу освіти;

• система оцінювання здобувачів освіти;

• педагогічна діяльність працівників закладу освіти;

• управлінські процеси закладу освіти.

Третім варіантом структури може бути власний підхід до створення річного плану.

Важливо, щоб у будь-якому з варіантів структури річного плану документ містив:

• строки виконання;

• інформацію про відповідальних за реалізацію кожного завдання;

• форму узагальнення за результатами виконання (наказ, графік, розклад, аналітична записка, навчальний план тощо);

• відмітки про виконання.

Затвердження та комунікація річного плану

Схвалює річний план на своєму засіданні педагогічна рада.

Важливо пам'ятати, що після затвердження річний план має стати корисним і практичним робочим документом, а не залишитись черговою формальною частиною документообігу. Тому робота не має завершуватись на етапі затвердження річного плану. Необхідно його оприлюднити і пояснити всім учасникам освітнього процесу цілі та завдання, що мають бути виконані протягом року, здійснювати їх моніторинг, перегляд, доопрацювання.

Детальне річне планування роботи закладу та втілення цього плану в життя - це рух до досягнення поставлених у стратегії розвитку школи цілей та, як наслідок, - до покращення якості освітньої діяльності закладу.